Funeral for a Friend — Hours

Скажу чесно - я ніколи особливо не слухав цей гурт, хіба що якось так на кліпи попадав ітд. По факту непогане емо третьої хвилі (або молл імо, хз), одразу ж звісно переносить мене кудись у 2005-2006й рік коли всі слухали саозін і зе юзд, а на болванках ходили якісь варпед тури у шакалячій якості. Це доволі приємні спогади, в ті часи я дуже багато музики для себе відкривав. Сам альбом слухається легко, є якісь металічні приколи (The End of Nothing починається майже як айрон мейден, а всередині містить типовий для тих часів брейкдаун), вокал приємний. Разом з тим я до такої музики останнім часом дуже рідко вертаюсь, пісні дуже подібні між собою і дуже жанрові, при тому що сам жанр залишився у конкретному часі. Найбільше сподобалась мабуть пісня Alvarez. А так ставлю 6.5, норм альбом.

Почав писати відгук і прочитав майже те саме, що хотів написати, у відгуці Кирила. Коли побачив, що буде цей гурт, одразу поставився упереджено, але тільки до тих пір, поки не послухав. Хоч для мене цей жанр також залишився у пастці того часу, сьогодні він не викликає якихось крінжових емоцій. Думаю в першу чергу для мене через вокал, він досить приємний. Альбом нагадує мені поїздки на маршрутці до бабусі в інший кінець міста, коли мені було 14-15 років. Соні еріксон з картою пам'яті на 256 Мб, наполовину забитою чимось схожим, з дебільним роз'ємом для навушників і перехідником на 3.5 мм, що постійно десь відходив. Їдеш і думаєш який ти не такий, і як твою душу ніхто не розуміє. А потім приїздиш, їси пиріжки і все добре.

Ніколи не був прихильником цього гурту і до цього моменту нічого не змінилось. На фоні купи схожого він мені звучить якось пріснувато і одноманітно. Хоча здається і хітки в альбомі є, типу Троянд мерцям чи Монстрів. Можливо мені не подобається, що тут багато зсувів в поп-панк, а це те, що псувало емо мазафачку нульових на мій смак. А щодо місця - я не тусив в супермаркетах в нульові, тому прив'язати напряму не вийде. Але з емо мазафачкою в нульових у мене зв'язок з вічними походами до репетиторів. До деяких навіть їздив в інші міста. Так що місце це шлях!

Почав писати відгук і прочитав майже те саме, що хотів написати, у відгуці Кирила. Коли побачив, що буде цей гурт, одразу поставився упереджено. Коли послухав, думка не змінилась. Хоч для мене цей жанр також залишився у пастці того часу, сьогодні він викликає лише крінжові емоції. Думаю в першу чергу для мене через вокал, він досить неприємний. пробачте мені цей невеличкий терористичний акт, просто сама музика провокує геть не люблю таке і звісно вже не полюблю колись працював на роботі з Аліною і людьми які таке любили і слухали активно. і намагались грати. вони всі були напрочуд гарні музиканти, рівно і технічного грали на музичних інструментах, солодкоголосі вокалісти які співали в ноти(причому не в одну, а в декілька) на тому етапі розвитку київської андеграунд музики, де це було ще зовсім не обов‘язково. їх музика завжди тонула в демках, алкоголі, якихось, прости господи, "вписках", нічних змінах і шалених шекспірівського масштабу внутрішньо-тусовочних інтригах. тоді мені було дуже прикро, що всі вони захоплюються саме такою музикою, але певно одне без іншого неможливе ну геть не подобається звучить класно, чисто, вокал з ревером, зводив продюсер що зводив пантеру зовсім не хочу слухати таке музику щоб якось вибачитись перед вами за цей відгук, можу порадити альбом The Ugly Organ гурту Cursive, таке ж, але артовіше і цікавіше. не те саме музично, але, мені здається, спирається на ті самі базові частоти, якщо ви розумієте про що я

Перше враження було, що це дженерік емо-рок з нахилом в хардкор/метал, було не дуже цікаво, але радше приємно послухати. Другий раз вже краще: класні мелодії, хітово, різноманітно. Сподобався трек The End Of Nothing, а останній Sonny якось аж надто випадає з цими бітами, здався лишнім. Співпало так, що слухала паралельно з Panic! At the Disco того ж року (два сингли з якого були моїм знайомством з найближчим, що можна назвати емо, але весь реліз я тоді не слухала), і щодо обох альбомів схоже відчуття: дуже непогано, але швидше це ностальгійна музика, а не щось, в чому можна віднаходити щось цікаве зараз. 7/10 п.с. А це не можна назвати мазафакою?